Міркування про метод

Спершу Декарт розповідає про своє навчання, про книжки, які він залишив, і про мандри, що показали йому розмаїття думок. Далі він викладає чотири правила для скерування розуму й тимчасову мораль, аби жити, поки все піддається сумніву. Методичний сумнів приводить його до єдиної певності, яка йому опирається, — мислю, отже існую, — і з неї він відбудовує решту. Праця досліджує пізнання, вагу очевидності й обшир науки, заснованої на розумі, а не на авторитеті. Він пише її французькою, у формі особистої розповіді, щоб її читали поза школами.