Сповідь неповноцінної людини

Три зошити, знайдені разом із кількома світлинами, розповідають життя Оби Йодзо від самого дитинства. Дуже рано переконаний, що не розуміє людей, він удає блазня, аби ніхто не вгадав його страху, має успіх у цій ролі й не знаходить у ній спокою. Студентом у Токіо він сповзає до алкоголю, випадкових зв’язків і підпільних гуртків, судячи себе суворіше за будь-кого. Розповідь досліджує сором, відчуття самозванства й неможливість пристати до інших. Дадзай, який завершив її незадовго до смерті, робить із неї сповідь без захисної промови.